шина

-и, ж.

1) Металевий обруч, якого насаджують на обід колеса для збільшення його міцності, зменшення зносу і т. ін.

2) Гумовий суцільний обруч чи оболонка з прогумованої тканини з гумовою камерою, наповненою стисненим повітрям, що його прикріплюють на диск колеса.

••

Безка́мерна ши́на — шина, яка настільки щільно прилягає до диска, що повітря нагнітається безпосередньо в шину.

3) мед. Пристрій для накладання пов'язки, за допомогою якої забезпечують нерухомість ушкодженої частини тіла.

4) Частина електророзподільного пристрою – металева смуга або товстий провід.

5) спец. У комп'ютерах – магістраль передачі даних між оперативною пам'яттю і контролерами.

••

Двобі́чна ши́на — шина, що забезпечує передавання сигналів в обох напрямках.

Зага́льна ши́на — в обчислювальній техніці – шина, що забезпечує просте підключення великої кількості додаткових зовнішніх пристроїв.

Ши́на адре́си — частина шини, виділена для передавання адреси.

Ши́на да́них — частина шини, виділена для передавання даних.

Ши́на керува́ння — частина шини, призначена для передавання сигналів керування.

6) діал. Рейка (у 1 знач.).